Вимоги до себе

Кожен з нас у своїй голові має бути якимось. Є якась картинка ідеального себе. І є внутрішні покарання, якщо реальність не збігається з моїм ідеальним я.

А ідеальне «Я» доволі жорстоке, воно, чорт забирай завжди все робить краще та завжди на декілька кроків попереду.

Воно нагадує що ти ще не зробив, і нагадує скільки тобі років, і обов’язково показує якісь успішні приклади знайомих. Такий собі жорстокий внутрішній опонент. В когось цей опонент доволі тихий, а в когось кричить з ранку до вечора.

Коли власний критик великий, жити важко. Бо я живу не відштовхуючись від своїх щирих імпульсів та бажань, а все проходить фільтр критика, який нагадує про мій статус, як я буду виглядати, як правильно, та що про мене скажуть значущі для мене фігури.

наприклад: бажання співати критик: це ти витратиш гроші, співака з тебе не буде. і що скажуть, коли ти кинеш через 2 місяці, а ти так часто кидаєш і не закінчуєш! пам'ятаєш гітару? а вивчення мови? краще не починай!

В терапії ми говоримо про це, там багато чиїхось неусвідомлених установок, яким я маю бути, навіщо і чому. І розбираючи цю гору з часом можна більше знайти власні бажання та понизити деструктивний тиск на себе. Коли тиск на себе менше - з’являється більше живої енергії на дії.

Менше тиску - більше бажання і свободи. Приблизно така пропорція.